Перше випробування молодого дратхаара — це не лише перевірка природних задатків, а й оцінка того, наскільки правильно ведучий допоміг собаці розкрити їх. Головна мета підготовки — не результат за будь-яку ціну, а формування надійного мисливського помічника, з яким можна правильно й упевнено працювати в угіддях.
Головний орієнтир
Випробування — це етап підготовки, а не самоцільБал важливий, але ще важливіші контакт, довіра, керованість і бажання молодого собаки працювати.
Природні задатки потрібно розкрити
До весняного випробування VJP молодому дратхаару зазвичай близько року. Його характер і поведінкові реакції вже помітні, однак робоче становлення лише починається. Спадковість визначає багато, але не все: на розвиток собаки впливають середовище, досвід, якість соціалізації та емоційний зв’язок із ведучим.
Одні задатки потрібно пробудити й розвинути, інші — спрямувати в правильне русло, а надмірні прояви азарту інколи доводиться спокійно контролювати. Саме тому селекційні випробування варто сприймати як послідовні сходинки формування робочого собаки.
Дев’ять тижнів до VJP: з чого почати
База слухняності
Поводок, рух біля ноги, повернення за свистком, спокійна зупинка та контакт із ведучим.
Робота в угіддях
Пошук, стійка, слідова робота й поступове закріплення команд у різних умовах.
Спокійне завершення
Короткі контрольні виходи, відпочинок і жодних різких змін безпосередньо перед випробуванням.
Перед початком підготовки корисно скласти простий письмовий план. Він допомагає не метатися між вправами й бачити, де собака вже впевнена, а де навантаження потрібно зменшити або повернутися на крок назад.
- Прочитати чинний регламент VZPO та зрозуміти, що оцінюють судді.
- Підготувати повідець, довгу корду, свисток і зручне спорядження.
- Знайти придатні угіддя та обов’язково отримати дозвіл на роботу в них.
- Домовитися про заняття з досвідченим ведучим або групою однодумців.
- Визначити дні тренувань і відпочинку, поступово збільшуючи складність.
Слухняність — основа всієї роботи
Пошук, стійка або чудове чуття не принесуть користі, якщо собака не підтримує контакт із ведучим. До виходу в складні угіддя вона має спокійно ходити на повідку й біля ноги, охоче повертатися за подвійним свистком і розуміти команду зупинки.
Краще кілька коротких, зрозумілих і позитивних занять, ніж одне довге тренування, після якого молодий собака втрачає увагу. Тривалість і частоту вправ потрібно добирати індивідуально. Команду зупинки спочатку доводять до впевненого виконання поруч із ведучим, а вже потім поступово збільшують дистанцію та кількість подразників.
Пошук: ширина, наполегливість і контакт
Старанний, тривалий і пристосований до місцевості пошук, у якому видно справжнє бажання знайти дичину.
Допомогти собаці навчитися користуватися вітром і місцевістю, не пригнічуючи її самостійності.
Починайте пошук проти вітру на різних типах місцевості: у полі, біля канав, уздовж чагарників. Діліть ділянку на уявні сектори й рухайтеся так, щоб собака поступово формувала правильний човник. Використовуйте напрямок руху, жест рукою та короткий сигнал свистком, а не безперервні команди.
Якщо собака йде надто далеко або, навпаки, тримається біля ніг, змініть напрямок і спонукайте її стежити за вами. Зберігайте зоровий і слуховий контакт, хваліть за правильні рішення. Витривалість пошуку нарощуйте поступово, а не намагайтеся одразу отримати тридцять хвилин бездоганної роботи.
Стійка: дайте собаці зрозуміти запах
Собака впізнає присутність дичини й позначає її впевненою зупинкою або лягає перед нею.
Не поспішати, читати реакції собаки та не підміняти природну стійку механічним примусом.
Підходьте до відомого місця перебування дичини проти вітру. Енергійну молоду собаку на перших заняттях краще контролювати довгою кордою. Коли вона відчує запах, спокійно наблизьтеся, тихо похваліть і дайте їй самостійно розібратися в ситуації.
Корисною може бути робота в парі з досвідченим дорослим лягавим собакою. Усі заняття з дичиною слід проводити законно, етично та в угіддях, де така підготовка дозволена.
Слідова робота: спокій важливіший за швидкість
Бажання знайти й утримувати слід зайця або лисиці, упевнено просуваючись навіть після складних місць.
Навчити собаку працювати зосереджено, самостійно відновлювати втрачений напрямок і не переходити в безсистемний біг.
Підготовчі волоки на довгій мотузці допомагають пояснити молодому собаці сам принцип слідової роботи. Відстань і складність збільшуйте поступово, змінюючи покриття та додаючи природні перешкоди. Однак волок не замінює роботу по природному заячому сліду — для VJP собака має навчитися читати саме його.
Ставте собаку на слід спокійно, дайте їй час розібратися із запахом і не поспішайте втручатися при першій помилці. Якщо робота кілька разів поспіль розпадається, краще зробити паузу на кілька днів, ніж закріплювати метушливу поведінку.
Чуття розвивається досвідом
Якість носа неможливо створити командою, але собаку можна навчити правильно користуватися чуттям. Регулярні виходи в угіддя з достатньою кількістю дичини дають їй безцінний досвід: вона вчиться ловити запах на відстані, розрізняти свіжий слід, позначати місця сидіння та відновлювати запах після втрати.
Завдання ведучого — забезпечити різноманітний досвід і не заважати зайвими командами. Саме в реальній роботі стає видно тонкість чуття та здатність собаки використовувати вітер.
Керованість — це співпраця, а не постійний контроль
Контактність проявляється тоді, коли собака самостійно працює, але пам’ятає про ведучого: перевіряє його положення, реагує на зміну напрямку, після переслідування прагне відновити контакт і охоче підходить за командою.
Цю якість не можна сформувати лише вправами на майданчику. Часті спільні виходи в угіддя, зрозумілі сигнали, послідовність і спокій ведучого поступово створюють справжню робочу пару.
Останні дні та день випробування
Перед VJP не потрібно намагатися терміново виправити все. Зменште навантаження, дайте собаці відпочити й проведіть один-два короткі контрольні виходи у звичному режимі. У день випробування дотримуйтеся знайомого режиму годування, не перегодовуйте, обов’язково майте воду та необхідні документи.
На самому випробуванні будьте уважні й поводьтеся так, як на полюванні. Не намагайтеся керувати кожним кроком: дайте собаці показати те, чого вона навчилася. Ваш спокій, зрозумілі команди й довіра допоможуть їй більше, ніж нервове бажання отримати максимальний бал.
Пам’ятайте
Добре підготовлений дратхаар — це не собака, яка механічно виконує вправи, а партнер, що має пристрасть до пошуку, уміє користуватися чуттям і працює у постійному контакті з людиною.
Корисно перед підготовкою: прочитайте наш короткий огляд правил VZPO для VJP та HZP. Під час тренувань дотримуйтеся чинного законодавства, правил організатора й норм добробуту тварин.
